Адвокати на захисті інтересів міста Олександрівська

Зародження та становлення адвокатської справи на Запоріжжі в других половині ХІХ ст- початку ХХ ст.Cтаття адвоката, партнера ЮК "Майстро і Беженар" Дмитра Майстра, вийшла друком у Віснику НААУ, #12 (87)

Розвиток адвокатської справи на Запоріжжі у другій половині ХІХ століття був пов’язаний із судовою реформою 1864 року та появою інституту присяжних повірених. На той час Олександрівськ (з 1921 року перейменовано на Запоріжжя) був повітовим містом Катеринославської губернії.

Згідно Судових статутів 1864 р., присяжні повірені мали право об’єднуватися в одно ціле на загальних зборах за своєю Радою. Нагляд за діяльністю присяжних повірених був покладений на ради, які обиралися присяжними повіреними з їхнього числа.

Адвокатура того часу поділялась на два види:

·       присяжні повірені – адвокати, що працювали при судових установах (судових палатах та окружних судах) та складали присягу перед вступом на посаду;

·       приватні повірені – адвокати, що могли брати участь у справах лише за довіреністю від однієї з сторін спору та з дозволу суду.

Інститут приватних повірених в Російській імперії було запроваджено Законом від 6 червня 1874 р. Ними могли бути громадяни, котрі досягли 18 років, за винятком жінок. Переважно приватними повіреними ставали ті особи, що надавали правову допомогу у дореформений період. Приватні повірені не мали своєї корпоративної організації. Щоб отримати звання, вони повинні були скласти іспит в окружному суді або судовій палаті. Там і видавали свідоцтво на право ведення судових справ.

Відмінність присяжних повірених від приватних повірених полягала також у тому, що присяжні повірені зберігали право клопотати у всіх судових інстанціях Російської імперії, а приватні повірені могли виступати тільки в судах, що видали їм такий дозвіл. У касаційних департаментах Урядового Сенату могли діяти по тих справах, які вони вели в нижчих інстанціях, а присяжні повірені – по всіх справах.

Приватні повірені могли виступати лише в тих судах, до яких вони були приписані. У зв’язку з тим, що для приватний повірених не була обов’язковою спеціальна освіта, траплялися випадки, коли приватні повірені мали незначну підготовку. За своєю кількісті присяжні повірені переважали кількість приватних повірених [2; 8-9].

За даними довідкового видання «Весь Екатеринослав» за 1913 рік, у м.Катеринославі було присяжних повірених – 44 осіб, помічників присяжних повірених – 32 особи. В той же час кількість приватних повірених – 27 особи.  У 1917 році у м. Катеринославі було присяжних повірених – 44 особі та  помічників присяжних повірених – 42 особи [3].

Серед відомих присяжних повірених м. Катеринославу, з ким активно співпрацювало міське самоуправління Олександрівська, були: Березовський Яків Даніїлович, Коростовцев Микола Никифорович, Неміровський Яків Асаакович; Функ Петр Генрихович.

Довідкове відання «Екатеринославский адрес-календарь. 1917 год» інформує про наявність у м.Олександрівськ двох помічників присяжних повірених, які працювали та проживали у місті: Попов Микола Сергійович і Варфоломєєв Олександр Іванович. Ще один – Бібельшайн Еудард Давидович – жив і працював в с. Гуляйполе Олександрівського повіту.

Крім того, десять приватних повірених працювали в м. Олександрівську: Лавров Павло Олександрович, Хмиров Ігнат Іванович, Рубанович Яків Ілліч, Чапскій Вітольд Гаврилович, Римаренко Олександр Сергійович, Ковалев Олександр Петрович, Блюмкін Соломон Мойсейович, Тореп Іосиф Андрійович, Рубанович Яків Абрамович, Позенгауз Гешель Йосипович [4].

В других половині 1880-х років інтереси міста в судових установах представляли  приватні повірені: Чеповецкий Григорій Лазарович (1885-1887, 1889 р.), Келін Савелій Маркович (1887 р.), Міхельсон Аарон Ісаакович (1889-1891), Міхельсон Мойсей Ісаакович (1891-1893), Ольшанський Михайло Федорович (з 1893 року) [5].

На жовтень 1890 року в м. Олександрівську не було жодного присяжного повіреного чи приватного повіреного [6].

ДІЯЛЬНІСТЬ БЕРЕЗОВСЬКОГО Я.Г.

Присяжний повірений кандидат права Я.Г. Березовський представляв захист інтересів міста Олександрівськ протягом 1896-98 рр. у Катеринославському Окружному Суді. Він мав жалування 900 крб. на рік.

Протягом 1897 року Я.Г.Березовський, як міський повірений подав 8 нових позовів до Окружного суду щодо самовільного захвату міської землі, незаконне використання та за значні неплатежі за договорами оренди.

З розглянутих в 1897 році позовів було виграно вісім позовів, по яким рішення вступили в закону силу.

Справи, виграні присяжним повіреним Я.Г. Березовським були: перша та друга до підприємця Костянтина Кикнадзе, власника закладів торгівлі елітних спиртних напоїв – за вилучення приміщень торгівлі та взискання боргів по оренді; третя – до Хаста за торгову лавку, четверта – до підприємця Шекіна за ковальню; п’ята – до Попуренко за землю; шоста – Антонову Івану за вилучення землі в кількості 55 кв. сажнів; сьома до Соколовського і Омельченко – про відміну публічних торгів; восьма – до вилучення землі.

ПОЗОВИ ТА СПРАВИ ТИХ РОКІВ

Протягом 1897 року на міське самоуправління було подано різними особами два позови:

·       позов Іллі Кикзадзе про звільнення від опису майна та його продажу;

·       позов Теверовського до міста Олександрівська про повернення 65 крб. з судовими витратами. (в позові було позивачу відмовлено, з компенсацією 11 крб судових витрат присяжному повіреному Теверовського).

Крім того, позовів поданих у попередні роки, малося три виграних міським присяжним повіреним в Катеринославському Окружному Суді та перенесених по скаргам відповідачів до Судової Палати: 1.) По позову до Вольпера за лавку, 2.) до Пантелемона Каськова за землю, 3) Куценко за землю.

Чотири справи попередніх років за позовами присяжного повіреного Олександрівського міського самоуправління ще Судом були не вирішені: 1.) позов до Грузенберга за землю, 2.) до Яблонської Матрони, 3.) до Шевчукової, 4.) про витрати по майну вмерлого Литвинова.

Одна справа, до «Русского Общества Параходства и Торговли» щодо оренди землі на берегу р. Дніпра була  програна в Судовій Палаті була перенесена до Сенату [7].

ЮРИДИЧНИЙ ВІДДІЛ ОЛЕКСАНДРІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ УПРАВИ

Значну увагу до юридичного забезпечення міського господарства м. Олександрівська вдалося привернути разом з обранням міським головою гласної міської думи місцевого підприємця Фелікса Францовича Мовчановського. За його ініціативи було запрошено на посаду юрисконсульту приватного повіреного Римаренко Олександра Сергійовича Він почав свою роботу с 1 серпня 1902 року і став засновником юридичного відділу Олександрівської міської управи.

З березня 1902 року було налагоджена співпраця з відомим присяжним повіреним Яковом Самуїловичем Гуровичем.

В подальшій позовній роботі Олександрівське самоуправління залучало інших представників, переважно з губернського міста Катеринославу. Так в 1903 році Олександрівським міським самоуправлінням для свого представництва в судах було залучено декількох представників: у якості міського юрист-консульта приватного повіреного Римаренка О.С. по загальним міським справа. Присяжний повірений Яків Гурович представляв інтереси міста в Катеринославському Окружному Суді.

За справу щодо позову відносно міського водогону були залучені присяжний повірений Іван Васильович …собний (прізвище точно не збереглося) та кандидат права Яков Ісаакович  Неміровський.

КІЛЬКІСТЬ ТА СКАД СПРАВ

15 липня 1904 року юрисконсульт Римаренко О.С. подав до Олександрівської міської управи свій звіт про позовну роботу з серпня 1902 по липень 1904 рр. : «…в моем производстве находилось судебных городских дел 27, из коих 24 дела гражданские и 3 дела головные».

Так з  24 цивільних справ 7 справ було від різних осіб до міського самоуправління м. Олександрівська.  Інші 17 позовів міста до різних осіб.

Загальна сума всіх цивільних прав становила 75839 крб.

Із всіх 27 справ на липень 1904 року було завершено 3 кримінальні справи і 13 цивільних. На користь міста було виграно 8 справ. Пять позовів було програно. Слід зазначити, що чотири справи було програно відомому підприємцю Дмитру Мінаєву – про витребування судових витрат по позовам Міської управи до Дмитра Мінаєва по орендним платежам. При чому в ході розглядів позовів було Олександрівською міською вимоги були припиненні. Було з’ясовано неправильність їх нарахування в 1901 році.

П’ята – по позову міста до підприємця Лизлова на 50 крб. за зупинку водопостачання на будівництві нової жіночої гімназії.

З 11 незакінчених справ в першій інстанції було вирішено на користь міста Олександрівська чотире справи і одна справа програна (рішення Окружного суду по цій справі було обжаловано до Судової палати). Шість справ по существу не слухалося.

З означених справ чотири – про знесення цегельних заводів. Одна справа – позов міського самоуправління до підприємців, братів Дмитра і Олександра Мінаєвих на загальну суму в 1058 крб. щодо виправлення будівельних робіт в новій жіночій гімназії. І зустрічний позов братів Минаєвих до Олександріського самоуправління відносно розрахунків за будівництво будівлі жіночої гімназії на розі вул. Гоголівської і Дніпровської. Останній позов було призупинено міською управою у зв’язку з повним виконанням усіх зобов’язань підрядниками.

Шоста справа – позов пана Фильгова до міста Олександрівська було вирішено завдяки залучення до справи третьої особи. Таким чином інтереси міста були вирішені по цій справі [8].

З 24 цивільних справ, які знаходилися в проводженні Повітового члена Окружного суду по Олександрівському повіту – 16 справ, в проводженні Катеринославського Окружного суду – 8 справ, крім того надійшло до окружного суду по апеляційним скаргам на рішення повітового члену суду 9 справ.

ДІЯЛЬНІСТЬ О.С. РИМАРЕНКА

Протягом 1902-1904 рр. Олександр Римаренко, як представник Олександрівська додатково приймав участь по міським справам в Окружному суді 6 разів, у члена Суду по Олександріському повіту 6 разів та  Олександрівському міському суді 22 рази. Чотири рази приймав участь в проваджені оглядів  та експертизах. Крім того за цей час О.С.Римаренко підготував більше двадцяти письмових висновків по різним юридичним проблемним питанням на запис міської управи Олександрівська. Понаднормово представляв більше десяти разів інтереси міста в окружному суді по міським справам, які не були в його проводжені [9].

З відомостей виборщиків Катеринославського губернського виборного зібрання про Римаренка Олександра Сергійовича відомо (на 1912 рік):  42 роки, з спадкових дворян, православний, росіянин, освіта середня (Астраханська гімназія, і Казанський університет, повний курс якого не закінчив), за професією – приватний повірений Катеринославського окружного суди та Харьківської Судової палати; З постійним проживанням в м.Олександрівску. Мав дворову с будівлями  міську садибу по вулиці Фортечній. Офіційно належав за політичними поглядами до прогресистів.

Протягом 1910-х років неодноразово Римаренко О.С. було обрано гласним (депутатом) Олександрівської міської думи. Під час своєї діяльності гласного думи був членом різних депутатських комісій. Особливо активно працював в Бюджетній-ревізійній комісії Олександріської міської думи. Був неодноразово головою цієї комісії. Активно працював на залучені позик на розвиток міського господарства Олександрівська.

На 1915 рік Римаренко О.С. займав посаду голови Олександріського міського осередку комітету Всеросійського Союзу міст [10].

В березні 1916 року Римаренко О.С. був змушений відмовитися від роботи бюджетно-ревізійній комісії незважаючи на неодноразове офіційне гласних  Олександрівської міської думи [11].

На 1917 рік серед знакових справ, які були в провадженні Римаренка О.С., було декілька матеріалів по поверненню заборгованості по кредитам Олександрівського Піклування про глухонімих перед Олександріським громадським міським банком на загальну суму 15 тис. крб. Одна з цих справ на суму 5100 крб. в жовтні 1917 року розглядалася в Харківський Судовій палаті. Після тривалих судових засідань та переговорів представників міської управи Олександрівська вдалося домовитися про добровільне погашення боргу в 15 тис. крб [12].

З обранням міським головою Олександрівська Попова М.М. змінилося ставлення до керівника юридичного відділу міської управи приватного повіреного Римаренка О.С. Постійні словесні зауваження щодо постійної відсутності керівника юридичного відділу Римаренка О.С. у зв’язку з його приватною адвокатською діяльності. Ці обставини змусили на весні 1918 року звернутися приватного повіреного Римаренко Олександра Сергійовича з пропозиціями реформування юридичного відділу міської управи. До затвердження нового проекту штату та фінансування Олександр Римаренко заявив про готовність продовжувати представництво інтересів міста в судових установах. Але міський голова Попов М.М. і гласні міської думи нового скликання (з 1917 року) продовжували ігнорувати пропозиції реорганізації та збільшення штату та видатків на юридичний відділ у зв’язку з великим об’ємом справ.

1 червня 1918 року Олександрівська міська управа звернулася до присяжного повіреного Блюмкіна С.М. по представництво її інтересів у Катеринославському Окружному Суді по скаргам домовласників м.Олександрівська за надто високі податки на нерухоме майно. А також у своєму листі просила знайти присяжного повіреного для постійного представництва в судах інтересів міста Олександрівськ.

ТРАНДАФІЛОВ М.Л.

Кандидат швидко знайшовся - присяжний повірений Трандафілов Микола Лазарович з м. Петрограду. 8 липня 1918 року в своєму зверненні до міського голови м.Олександрівська Микола Трандафілов: «Имею честь просить Вас, представить мне место юрисконсульта в вверенном Вам городском общественном управлении» [13].

Микола Трандафілов повідомив про себе: уродженець Катеринославської губернії. В 1902 р. закінчив юридичний факультет Санкт-Петербургського університету з дипломом першого ступеня. З 1902 по 1918 рр. член присяжної адвокатури округу Петроградської судової палати. Весь час займався адвокатською діяльністю в Петрограді.

З 1909 по 1918 рр. – працював юрисконсультом Морського Міністерства, Санкт-Петербурського порту, Головного Управління Корабельного будівництва, Обухівського сталелітейного заводу і Іжорського заводу. З 1911 року працював юрисконсультом Акціонерного товариства Бурлинських мідеплавільних заводів; з 1907 року юрисконсультом Товариства потребітелей при Путіловському заводі, а також в ряді інших торгових и промислових підприємств.

Протягом трьох тижнів кандидатура Петроградського присяжного повіреного Миколи Трандафілова на посаду юрисконсульту Юридичного відділу Олександрівської міської управи була погоджена.

29 липня 1918 року Олександрівська міська управа розглянула заяву присяжного повіреного Трандафілова Миколи Лазаровича про бажання зайняти посаду юрисконсульта міської управи. Також одночасно було розглянута заява на ім’я міського голови міського юрисконсульта Римаренко О.С. про бажання подати у відставку.  Було вирішено запросили Трандафілова М.Л. на посаду міського юрисконсульту з 1 серпня 1918 року, з окладом 600 крб. на місяць. А з 1 серпня 1918 року Трандафілов М.Л. запропонував реорганізацію свого відділу. Згідно нового Проекту, було запропоновано збільшити штат відділу ще одною посадою – машиністкою 1-го розряду з  окладом 250 крб. на місяць.

Обладнати приміщення юридичного відділу 3 столами (600 крб.), 6 стільцями (450 крб.) та однією печатною машинкою «Ундервуд» (2500 крб.) та юридичною літературою на 500 крб.

9 серпня 1918 року на засіданні Олександрійської міської думи було розглянуто та одноголосно підпримано проект реорганізації юридичного відділу і фінансування цих заходів в розмірі 10550 крб. на 1918 рік.

При підготовці статті використавувались наступні джерела:

1. Корнієнко І.В. Організація адвокатури в південноукраїнських губерніях кінця ХІХ-першої чверті ХХ ст.:порівняльно-правова характеристика // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер. Юриспруденція 2018 №36 том 1, сс.-8-12/
2. Там само, сс. 8-9;
3. Весь Екатеринослав. Справочная книга. – Екатернослав, 1913 г. – с.183-184;
4. Екатеринославский адрес-календарь. 1917 год. Екатеринослав. Издание губернской типографии. – с.243;
5. Державний архів Запорізької області (далі – ДАЗО), оп.1, спр.928, арк. 7, 13,32;
6. ДАЗО, оп.1, спр.928, арк. 37;
7. Отчет о деятельности Александровского городского Общественногоо Управления за 1897 год. Александровск, Печатано в типогр. Б.Я.Штерн, соб. Дом. с. 72-73;
8. ДАЗО, Ф.24, Оп.4, Спр.28, арк. 205;
9. Отчет Александровкого городского общественного самоуправления за 1903 год . – Александровск. Тип. Б.Я,Штерн, 1905 г., с.402-404
10. Журнал очередного заседания Александровской Городской Думы мая 21-го дня 1915 года. // Журналы Александровской Городской Думы за 1915 год. – Александровск, Типография при учил. хут. глухонемых., 1916 г., с.121;
11. Журналы Александровской Городской Думы за 1916 год. – Александровск, Типография при учил. хут. глухонемых. 1917 г., с.89;
12. ДАЗО -ФР.-2030-Оп.2-спр.250- арк.34-35;
13. Там само, арк.43;