Пред’явлення позову про розірвання шлюбу під час вагітності без обмежень: виклики чи потреба сучасності?

Керуючий партнер ЮК "Майстро і Беженар", адвокат Лідія Остопарченко 

Згідно з даними Державної служби статистики України, в нашій державі щороку зростає кількість розлучень, що, безперечно, є негативною тенденцією сьогодення. Так, у 2017 році було зафіксовано 128 тис розлучень (51,6 %), у 2018 кількість розлучень збільшилася до  153 тисяч (67 %). У 2020 році зареєстровано 119 253 розлучень (кількість зменшилася через пандемію). Отже, постає потреба у дослідженні правових аспектів розірвання шлюбних відносин, одним із яких є заборона пред’явлення позову про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. 

Слід зазначити, що піднятому питанню завжди приділялася значна увага. Так, асоціація жінок-юристок України «Юрфем» розробила законодавчу ініціативу, відповідно до якої запропоновано внести зміни до норм Сімейного кодексу України (далі – СК України), що регулюють питання припинення шлюбу. Зокрема, нею передбачено дозволити розірвання шлюбу під час вагітності та протягом одного року після народження дитини (зміни до ч. 2 ст. 110 СК України) та не застосовувати заходи примирення подружжя судом у випадках, коли причиною розірвання шлюбу є ознаки вчинення домашнього насилля (доповнення до ст. 111 СК України). Детально запропоновані ініціативи розглядалися в ході дискусії у Національній асоціації адвокатів України, яка проходила на початку квітня поточного року.Відповідно до ч. 2 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини. 

Зі змісту вказаної норми слідує, що винятком є вчинення протиправної поведінки, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Окрім цього СК України встановлює ще дві підстави для розірвання шлюбу у подібних випадках:

- чоловік, дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою;- чоловік, дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

Перше, на чому слід зосередити увагу це те, що у вказаних нормах йдеться як про чоловіка, так і про дружину, а не виключно про чоловіків, як на цьому наполягають деякі колеги-правники. В цьому аспекті слід виходити із Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» в частині дев’ятій якої йдеться про те, що вказане обмеження стосується як чоловіка, так і дружини, включаючи випадки, коли дитина народилася мертвою або померла до досягнення нею одного року.

Встановивши зазначені обставини суддя повинен відмовити у відкритті провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, а якщо воно було відкрито, - припиняє провадження у справі. Ухвали такого роду не є перепоною для повторного звернення до суду з тих самих підстав у зв’язку зі зміною обставин, згаданих у вказаній нормі.

По-друге, слід враховувати, що відповідно до ст. 110 СК України суд не розглядає заяви про розірвання шлюбу під час вагітності подружжя, навіть якщо позов подано ще до виникнення вагітності. Ця позиція відображена у Постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17.

Отже, можемо зробити висновок про те, що на сьогоднішній день законодавець встановлює чіткі випадки можливості пред’явлення позову про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, а саме:

- вчинення протиправної поведінки, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини;- визнання батьківства іншою людиною;- виключення відомостей про чоловіка як батька дитини із актового запису про народження дитини.

Цілком повністю підтримую позицію колег, яка викладена у Резолюції за результатами обговорення питання щодо обмеження розірвання шлюбу в період вагітності або протягом одного року після народження дитини щодо закріплення права на пред’явлення позову про розірвання шлюбу у період вагітності жінки та протягом одного року після народження дитини при наявності ознак домашнього насилля в сім’ї з урахуванням Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насиллю».

Ми бачимо, що наразі існує потреба у розширені переліку підстав для розірвання шлюбу в період вагітності та протягом одного року після пологів шляхом доповнення відповідного переліку випадками можливого домашнього насилля в сім’ї. Разом з тим вважаю передчасним говорити про надання безумовного права кожній особі незалежно від обставин (період вагітності та до досягнення року дитиною народженою у шлюбі) на пред’явлення позову про розірвання шлюбу, оскільки це питання є доволі дискусійним та не має однозначності поглядів. 

Стаття підготована та надрукована у виданні "Юридична газета", липень 2021